Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко в інтерв’ю LB.UA — про те, чому 35% українців мають підвищений тиск і не знають про це та як програма безоплатного скринінгу 40+ може змінити статистику смертності в Україні.
Сьогодні 35% дорослих українців мають підвищений тиск. Контролюють його лише 14%. Це означає, що мільйони людей живуть із ризиком, навіть не підозрюючи про нього. Що дає безоплатний скринінг 40+?
Майже кожна серйозна розмова з лікарем в Україні починається однаково: «нічого ж не боліло». Цю фразу говорять люди після інсульту, після інфаркту, після випадково виявленого діабету. Уже тоді, коли діагноз не просто з’явився, а вплинув на якість життя. І щоразу в цій фразі є одна й та сама помилка: очікування, що хвороба обов’язково заявить про себе. Насправді — не обов’язково.
Гіпертензію називають «тихим убивцею» не для драматизму. Вона роками може не давати жодних симптомів, але при цьому повільно руйнує судини. І коли вона «проявляється», це вже не сигнал, а наслідок.
За даними Європейського товариства кардіологів (ESC), смертність від серцево-судинних захворювань в Україні у кілька разів вища, ніж у країнах ЄС. Українські чоловіки помирають від цих причин більш ніж удвічі частіше, ніж їхні однолітки в Західній Європі.
Ми часто пояснюємо це війною, стресом, економікою. І це частина правди. Але не вся. Є ще інша, менш помітна причина — ми надто пізно дізнаємося про власні ризики. Кожен третій чоловік в Україні, який помирає від хронічної хвороби, не доживає до 65 років. Це не про старість, а про передчасно втрачені роки. У підсумку Україна втрачає в середньому 8–9 років життя порівняно з країнами ЄС.
При цьому, значна частина цієї різниці не є неминучою. Вона складається не з рідкісних діагнозів. А з речей, які здаються буденними: тиск, цукор, холестерин, куріння, пізнє звернення до лікаря. Із того, що не болить, — аж поки не стає запізно.
Не болить — не означає, що все добре
Ми звикли орієнтуватися на самопочуття. Але після певного віку воно перестає бути надійним індикатором. Організм може довго компенсувати порушення, і саме тому створюється ілюзія, що все гаразд.
Після сорока років це стає більш критичним.
Типова ситуація виглядає знайомо: чоловік близько 50 років, активний, без скарг, не звертається до лікаря роками. Якби звернувся — виявилося б, що тиск стабільно підвищений, рівень цукру на межі, холестерин вище норми. Жодних симптомів. Але високий серцево-судинний ризик.
У цей момент ще можна змінити траєкторію. Іноді — доволі простими рішеннями: зміною способу життя, базовим лікуванням, регулярним контролем. Але якщо цей момент пропущено, сценарій майже завжди один: людина дізнається про свій стан тоді, коли він уже проявився серйознішою хворобою.
Саме тут і з’являється питання профілактики. Часто можна почути скепсис: мовляв, медогляди не гарантують довшого життя. І в цьому є раціональне зерно: перевіряти всіх на все – справді неефективно. Але з цього роблять неправильний висновок.
Проблема — не в самій ідеї скринінгу. Проблема в тому, як його організувати. Є велика різниця між хаотичними перевірками і цілеспрямованим виявленням тих ризиків, на які можна реально вплинути. Сьогодні це також активно обговорюють у публікаціях The Lancet.
Серцево-судинні захворювання — це та зона, де профілактика працює найкраще. Вони спричиняють 68% смертей в Україні. І водночас до 80% цих смертей можна попередити. Не за рахунок складних технологій чи дорогого лікування, а за рахунок того, що давно відомо і доступно.
Фінляндія знизила смертність на 84%: що це означає для України
Світ це вже довів. Найпоказовіший приклад — Фінляндія. У 1970-х вона була символом катастрофічно високої серцево-судинної смертності серед чоловіків.
Саме там розпочався North Karelia Project — один із найвідоміших прикладів системної профілактики. Його суть – у поведінкових змінах щодо харчування, ставлення до куріння, контролю тиску, переформатування ролі сімейного лікаря.
Результат — зниження смертності від серцево-судинних хвороб серед людей середнього віку на 84% за кілька десятиліть. І ключове: дві третини цього ефекту забезпечили саме зміни факторів ризику, а не нові ліки.
Подібні програми успішно працюють і в інших країнах. Велика Британія запровадила NHS Health Check для людей 40–74 років. Японія з 2008 року проводить Specific Health Checkups для людей 40+. Сінгапур субсидує серцево-судинний скринінг від сорока. У 2023 році ВООЗ відзначила Канаду і Південну Корею як країни, де програми дозволили контролювати тиск у більш ніж половини людей із гіпертензією.
Ми запустили програму Скринінг здоров’я 40+ з 1 січня 2026 року, тримаючи фокус на тому, що справді змінює прогноз. Тиск, ризик діабету, холестерин, куріння, вага — базові речі, які визначають майбутній ризик.
Між “доступно” і “скористався” — велика різниця: як програма знімає бар’єри
Ключова відмінність цієї програми не лише в тому, що саме ми перевіряємо, а і в тому, як це організовано. Формально більшість цих послуг існувала і раніше. Але між «послуга доступна» і «людина нею скористалася» — велика різниця.
І причина тут – не лише в системі. Вона і в людській поведінці. Ми відкладаємо те, що не болить. Ми не реагуємо на ризики, які можуть мати наслідки потім. Так працює людська психіка.
Організований скринінг — це інша логіка. Це окремий маршрут, де людині не потрібно долати додаткові бар’єри, де зрозуміло, що робити, коли прийти і що буде далі. Ми також використали принцип медичної реформи «гроші йдуть за пацієнтом»: у програмі Скринінг здоров’я 40+ кошти спрямовуються безпосередньо на картку пацієнта. Це все здається деталями. Але саме такі деталі визначають, чи стане профілактика масовою нормою.
Водночас важливо розуміти: сам скринінг нічого не змінює, якщо на ньому все закінчується. Результат з’являється тоді, коли після виявлення ризику людина отримує подальший супровід — лікування, доступ до ліків, можливість отримати допомогу на наступних етапах.
Саме тому ця програма — лише частина ширшої системи. Розширення програми «Доступні ліки», інвестиції в кардіологічне обладнання, запуск безоплатного стентування — усе це елементи одного ланцюга: від раннього виявлення — до лікування — до повернення до повноцінного життя. І цей ланцюг має бути безперервним.
Є ще один вимір, про який ми говоримо рідше. Після сорока років людина проходить скринінг, дбаючи не лише про себе. Вона робить це для дитини, якій ще потрібен час поруч, для батьків, яким потрібна підтримка, для близьких, для яких важлива реальна присутність. І в цьому сенсі профілактика — це про рішення жити якісніше.
Україна сьогодні втрачає людей, яких могла б не втрачати. І після війни ця ціна стане ще відчутнішою. Країна потребує людей, які зможуть працювати, відбудовувати, підтримувати країну. Жодні ресурси не компенсують втрату тих, хто міг залишатися активним ще багато років. Тому інвестиції в профілактику — це інвестиції у майбутнє.
Прірва у 8–9 років життя між Україною та ЄС не є фатальною. Вона є наслідком рішень. І її можна скоротити. На цей виклик держава відповідає системною політикою раннього виявлення, профілактики й подальшого супроводу. Один профілактичний візит не вирішує всього, але саме з нього часто починається інша траєкторія життя.
Якщо вам або вашим близьким вже виповнилося 40 — нижче коротко про те, як скористатися програмою.
